З 25 листопада до 10 грудня в усьому світі проводиться акція «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання будь-яких форм насильства, у тому числі насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
У знак підтримки, люди у всьому світі пов’язують помаранчевою стрічкою свій одяг. Це офіційний колір протидії насильству, що символізує світле та вільне майбутнє.
Період акції охоплює наступні важливі дати:
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
5 грудня – Міжнародний день волонтера;
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Варто наголосити, що від початку повномасштабної збройної агресії росії проти України українці зіткнулися із безпрецедентним рівнем насильства, пов’язаного з війною.
Якщо ви стали безпосереднім свідком насильства, негайно телефонуйте у поліцію за номером 102. Від цього залежить життя та здоров'я постраждалої особи.
Отримати консультацію щодо ситуації насильства, подальших кроків, а також контакти пунктів отримання допомоги можна за телефонами «гарячих ліній»:
• 15-47 – (Державна установа «Урядовий контактний центр»), цілодобова та безкоштовна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
За телефонним номером 15-47 надаються фахові послуги:
o інформаційні (залежно від того, якої допомоги потребує людина, та до якої установи звернутися);
o психологічні (постраждала особа може отримати безкоштовну консультацію психолога);
o юридичні (консультації чоловікам та жінкам чи рекомендації щодо подальших дій або можливої допомоги).
• 0 800 500 335 або на короткий номер 116 123 (Громадська організація «Ла Страда Україна») «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації;
• 0 800 213 103 контактний Центр системи безоплатної правової допомоги;
Консультації професійного юриста щодо процедури розлучення, оформлення аліментів, повернення майна та іншого можна отримати у спеціальних центрах безоплатної правової допомоги. Інформація про такі центри – за номером 0 800 213 103.
• 0 800 500 225 або на короткий номер 116 111 (Громадська організація «Ла Страда Україна») національна дитяча «гаряча лінія».
«16 днів проти насильства» –це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства.
Роботу по формування сприятливого психологічного клімату в 5-х класах,провела психологічна служба Нетішинського ліцею №1для покращення взаємодії між учнями, первісної діагностики психологічної атмосфери в класі, усвідомлення кожним учасником своєї ролі, функцій у колективі, розвиток уміння працювати в команді.
Щороку в третій четвер листопада увесь світ відзначає Міжнародний день відмови від куріння, або #NoSmokingDay. Його головна мета – сприяти зменшенню тютюнової залежності та максимально поінформувати суспільство про негативний та згубний вплив тютюну на здоров’я. Соціальний педагог Альона Щеховська, провела у 6 класі виховну годину у формі рольової гри «Суд над ворогами здоров’я». Дійовими особами були учні, які виступили у ролях: судді, секретаря, прокурора, адвоката, свідків, присяжних та «підсудних»: Нікотин, Алкоголь, Наркотики. Під час гри діти дізналися багато фактів про згубний вплив шкідливих звичок на організм людини.
16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності, запроваджений у зв’язку із ухваленням ЮНЕСКО у 1995 році Декларації принципів терпимості, в основу якої закладено положення, проголошені в Загальній декларації прав людини.
У рамках відзначення Міжнародного Дня толерантності та з метою формування в учнів загальнолюдських моральних цінностей в Нетішинській школі I-III ст.№1 з 16 по 20 листопада пройшов Тиждень толерантності. Впродовж тижня робота психологічної служби школи була спрямована на формування в учнів поваги до інших людей, їхніх думок. Так для учнів 4 класу була проведена година спілкування "Що таке толерантність". Для учнів 2 класу було проведено класну годину "Долоньками творимо ДОБРО". Учні 5 та 6 класів прийняли участь у тренінгу "Будьмо толерантними".
10 вересня - день Всесвітнього запобігання самогубствам.
Які причини підліткових самогубств?
Які причини підліткових самогубств?
Психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки серед підлітків:
1. Переживання самотності та відчуженості, відчуття нерозуміння з боку оточуючих.
2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.
3. Переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків або розлученням батьків.
4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.
5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.
6. Страх перед покаранням.
7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
8. Помста, погрози, шантаж.
9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.
Суїцидальна поведінка: тривожні сигнали
Зазвичай подібне рішення зріє в голові дитини не один день, і навіть не тиждень. І впродовж цього часу дитина відчайдушно «волає» до дорослих, різними способами намагається показати батькам, що їй погано.
Ось чому так важливо реагувати на зміни настрою, поведінки та висловлювання підлітка. Водночас не забувайте, що зміни в характері, манері спілкування, а також у ставленні до раніше визнаних цінностей в підлітковому віці трапляються часто, і це нормально.
А наступні 7 ознак можуть свідчити про те, що підліток дійсно перебуває на межі скоєння самогубства:
1. Зміни емоційного стану. Підліток може «вибухати» через дрібниці, або, навпаки, втрачає інтерес до колишніх радощів життя. Можуть траплятися безпричинні на перший погляд сльози та агресія.Тривожним сигналом є різка зміна стереотипу поведінки загалом. Наприклад, підліток став замкнутим та безрадісним, хоча на нього це не схоже, або навпаки — раніше мовчазна спокійна дитина збуджується з пів оберта.
2. Порушення сну. Підлітку складно засинати, його мучить поверхневий сон, сонливість та слабкість протягом дня, його увага розсіюється, і це позначається на навчанні.
3. Розмови про самогубство, акцентування уваги на епізодах суїциду у фільмах, медіа, спілкуванні тощо. Підліток може писати депресивні вірші або малювати «важкі» картини.
4. Відвідування форумів та груп у соціальних мережах, де обговорюють самогубства. Підлітки, які переживають депресію, самі шукають такі групи, і, на жаль, знаходять, попри активну боротьбу правоохоронців.
5. Втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду, негативні висловлювання на власну адресу. Людина, яка думає про самогубство, може «забивати» на себе, забувати вчасно їсти, або їсти без апетиту раніше улюблені страви, нехтувати правилами гігієни, яких раніше завжди дотримувалася.
6. Зміна кола спілкування. Підліток відсторонюється від друзів, надає перевагу віртуальному спілкуванню, або може взагалі припинити будь-яке спілкування.
7. Дарування улюблених і найбільш цінних особистих речей: одяг, іграшки, прикраси тощо. Це — вкрай тривожний сигнал, який ховає невисловлене прохання про допомогу, крик про те, що в душі не може загоїтися болюча рана. Підлітки, котрі приймають безповоротні рішення, відрізняються від інших. Складається враження, що вони прощаються. Вони стають тихими та «зручними». Це має насторожити. Коли підлітки нічого не хочуть, роздають улюблені речі, стають дуже спокійними — саме в ці моменти зазвичай відбуваються самогубства.
Ще один маркер суїцидальної поведінки підлітка — це самоушкодження. Йдеться про надрізи, подряпини, рани, опіки від недопалків на шкірі підлітка.
Також психологи радять звертати увагу на життя дітей у соцмережах. Часто статуси або фрази, які пишуть підлітки на своїх сторінках, можуть свідчити про їхні наміри вбити себе.
Як батьки можуть убезпечити дитину від самогубства?
Якщо ви спостерігайте в поведінці своєї дитини невластиві їй дії, відчуваєте, що щось відбувається, але не знаєте напевно, що саме, — спробуйте довірливо поговорити з сином чи донькою, м’яко розпитати про переживання та почуття. Ваше завдання — пояснити дитині, що кожна людина хоча б раз і житті переживала складні депресивні часи; поділитися своїм рецептом виходу з подібної ситуації. Пам’ятайте: дитині необхідно знати, що її особистість та переживання важливі та цікаві для батьків, а оцінки, соціальні успіхи, зовнішній вигляд та смаки — це другорядні речі.
Коли діти відчувають безпорадність і не отримують підтримки батьків, вони схильні робити висновок, що саме так пройде все їхнє життя. І такий висновок спричиняє сумніви — а чи треба жити, якщо завжди буде боляче.
Діти не розуміють, що смерть — це назавжди, вони ще не будують причинно-наслідкові зв’язки, і не до кінця усвідомлюють, що трапиться після їхнього самогубства.
І тому вкрай важливо розказати їм правду: за суїцидом не буде воскресіння.
Якщо відчуваєте, що ситуація виходить з-під контролю і ви не можете їй зарадити, обов’язково звертайтеся до фахівців — шкільного або приватного психолога.
Окрім цього, в Україні працюють служби довіри, до яких підліток може звернутися самостійно. Усе, що дитина розкаже спеціалістами, залишиться конфіденційним.
Якщо ви або ваша дитина думають про суїцид, будь ласка, звертайтеся по допомогу:
1. До національної лінії з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я LifeLine Ukraine — 7333.
2. До Національної лінії з попередження домашнього насильства, гендерної дискримінації та торгівлі людьми — 116 123.
3. До Національної дитячої гарячої лінії — 116 111.
4. До служби «Телефон довіри» ГО «Людина в біді» — 0 800 210 160.
5. До Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги у станах душевних криз — (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.
6. Безкоштовні консультації онлайн з 10:00 до 18:00 у пн.-пт.: http://supportme.org.ua/consultation
Пам’ятайте: часто аргументи «за» та «проти» суїциду настільки «врівноважені», що вчасна увага й турбота близьких здатні переконати підлітка обрати життя.
Бережіть себе та своїх близьких!
10 питань і відповідей про кібербулінг
1. Чи зазнаю я булінгу в Інтернеті? У чому різниця між жартом та булінгом?
ЮНІСЕФ:
Усі друзі жартують між собою, але іноді важко сказати, чи хтось просто розважається, чи намагається нашкодити вам, особливо в Інтернеті. Іноді вони насміхаються, але говорять, що це «просто жарти» і пропонують «не сприймати це так серйозно».
Але якщо ви відчуваєте образу або думаєте, що інші насміхаються з вас, а не веселяться разом з вами, то жарт зайшов занадто далеко. Якщо це продовжується навіть після того, як ви попросили людину зупинитися, і ви досі відчуваєте себе засмученим/ою, то це може бути булінгом.
А коли знущання відбуваються в Інтернеті, це може призвести до небажаної уваги з боку широкого кола людей, включаючи незнайомих людей. Де б це не сталося, якщо вам це неприємно, ви не маєте цього терпіти.
Як би ця ситуація не називалася: якщо вам погано, і це не припиняється, тоді варто звернутися за допомогою. Для того, щоб зупинити кібербулінг, потрібно не лише закликати кривдників більше так не робити. Необхідно також усвідомити, що будь-яка особа заслуговує на повагу: як в Інтернеті, так і в реальному житті.
2. До яких наслідків призводить кібербулінг?
Коли булінг трапляється в Інтернет, може здаватися, що на вас нападають усюди, навіть у власному домі. Може здаватися, що виходу немає. Наслідки можуть тривати довгий час і впливати на людину різними способами:
Ментально – відчуття смутку, пригніченості, навіть злості, відчуття себе в безглуздому становищі
Емоційно – відчуття сорому, втрата цікавості до речей, які ти любиш.
Фізично – відчуття втоми (втрата сну) або таких симптомі, як біль у животі та головний біль.
Відчуття того, що з тебе насміхаються або тебе переслідують, може заважати людям говорити або намагатися боротися з проблемою. У крайніх випадках кібербулінг може призвести навіть до скоєння самогубства.
Кібербулінг може впливати на нас багатьма способами. Але це можна подолати, і люди можуть повернути впевненість у собі та здоров’я.
3. З ким я маю поговорити, якщо хтось цькує мене в Інтернеті? Чому так важливо про це розповідати?
ЮНІСЕФ:
Якщо ви думаєте, що відчуваєте булінг, перший крок – це звернутися за допомогою до когось, кому ви довіряєте, наприклад, до ваших батьків, близького члена сім’ї чи іншого дорослого, якому ви довіряєте.
У своїй школі ви можете звернутися до психолога, спортивного тренера чи улюбленого вчителя.
А якщо вам не зручно спілкуватися з кимось, кого ви знаєте, пошукайте гарячу лінію у своїй країні, щоб поговорити з професійним консультантом.
Якщо булінг трапляється на соціальній платформі, подумайте про блокування кривдника та офіційно повідомте про його/її поведінку на самій платформі. Соціальні мережі зобов’язані підтримувати безпеку своїх користувачів.
Це може бути корисно для збору доказів: текстових повідомлень та скріншотів публікацій у соціальних мережах, щоб показати, що відбувається.
Щоб булінг припинився, його потрібно ідентифікувати Ключове – це повідомити про нього. Це також може допомогти показати кривдникам, що їх поведінка неприйнятна.
Якщо вам загрожує безпосередня небезпека, слід звернутися до поліції чи служб швидкої допомоги у вашій країні.
Facebook/Instagram:
Якщо ви зазнаєте знущань в Інтернеті, ми радимо вам поговорити з батьками, вчителями чи кимось іншим, кому ви можете довіряти. Ви маєте право бути в безпеці. Ми також працюємо над тим, щоб про будь-які знущання можна було легко повідомляти безпосередньо у Facebook чи Instagram.
Ви завжди можете надіслати нашій команді анонімне повідомлення про пост, коментар чи сторіз у Facebook чи Instagram.
Ми маємо команду, яка цілодобово переглядає ці повідомлення у всьому світі понад 50 мовами, і ми видаляємо все, що є цькуванням або домаганнями. Ці повідомлення завжди анонімні.
Ми також маємо посібник для Facebook, який може допомогти вам у протидії булінгу або показати, що робити, якщо ви бачите, що когось іншого цькують. В Instagram ми також маємо Посібник для батьків, який надає рекомендації батькам, опікунам та дорослим, яким довіряють, про те, як діяти у випадках кібербулінгу. Окрім того ми маємо центральний хаб, де можна дізнатися про наші інструменти забезпечення безпеки.
Якщо ви відчуваєте, що зазнаєте кібербулінгу, найголовніше – це забезпечити свою безпеку. Важливо мати когось, з ким можна поговорити про те, що ви відчуваєте. Це може бути вчитель, інший дорослий, якому ви довіряєте, або батьки. Порадьтеся з батьками та друзями про те, що робити, якщо ви або ваш друг зазнають кібербулінгу.
Ми заохочуємо людей повідомляти нам про користувачів, які можуть порушити наші правила. Це можна зробити на сторінках підтримки в нашому Довідковому центрі або через механізм in-Tweet, натиснувши кнопку «Поскаржитись на твіт»
4. Я зазнаю кібербулінгу, але боюся говорити про це з батьками. Якими словами я можу розповісти їм про це?
Якщо ви зазнаєте кібербулінгу, один із найважливіших перших кроків, які ви можете зробити – поговорити з дорослим, якому ви довіряєте (з кимось, з ким ви почуваєтеся безпечно).
Не всім просто розмовляти зі своїми батьками. Але є речі, які ви можете зробити, щоб полегшити таку розмову. Оберіть такий час для розмови, коли, на вашу думку, вони можуть приділити вам всю свою увагу. Поясніть, наскільки серйозною для вас є ця проблема. Пам’ятайте, що вони можуть не так добре знатися на інформаційних технологіях, як ви, тому вам може бути потрібно допомогти їм зрозуміти, що відбувається.
Вони можуть не мати моментальних відповідей для вас, але вони, ймовірно, будуть хотіти допомогти вам, і разом ви зможете знайти рішення. Дві голови завжди кращі, ніж одна! Якщо ви досі не впевнені, що робити, подумайте про те, щоб звернутися до інших людей, яким ви довіряєте. Часто таких людей, які піклуються про вас і готові допомогти, більше, ніж ви могли подумати!
5. Як я можу допомогти своїм друзям повідомляти про випадки кібербулінгу, особливо якщо вони не хочуть цього робити?
ЮНІСЕФ:
Жертвою кібербулінгу може стати будь-хто. Якщо ви бачите, що це відбувається з кимось, кого ви знаєте, спробуйте запропонувати підтримку.
Важливо вислухати свого друга. Чому він/вона не хоче повідомити про те, що він/вона зазнає кібербулінгу? Як вони почуваються? Скажіть їм, що вони не зобов’язані офіційно повідомляти про те, що відбувається, але важливо поговорити з кимось, хто може допомогти.
Пам’ятайте: ваш друг може відчувати себе незахищеним. Будьте добрими до нього/неї. Допоможіть їм продумати, що вони можуть сказати і кому. Пропонуйте піти з ними, якщо вони вирішать повідомити про булінг. Найголовніше, нагадайте їм, що ви підтримуєте їх і хочете допомогти.
Якщо ваш друг досі не хоче повідомити про випадок, допоможіть йому/її у пошуку дорослого, якому він/вона довіряє та який може допомогти їм вирішити ситуацію. Пам’ятайте, що в певних ситуаціях наслідки кібербулінгу можуть бути небезпечними для життя.
Якщо нічого не робити, людині може здаватися, що всі налаштовані проти неї або що всім байдуже. Ваші слова підтримки можуть мати вирішальне значення.
Facebook/Instagram:
Ми знаємо, що поскаржитись на когось може бути важко. Але знущатися над кимось – це абсолютно неприйнятно.
Скарга на пост або повідомлення у Facebook чи Instagram може допомогти нам краще захистити вас на наших платформах. Знущання та домагання за своєю суттю є особистими, тому в багатьох випадках ми можемо дізнатися про таку поведінку лише від користувачів. Це дозволить нам виявити чи усунути випадки булінгу.
Повідомлення про випадки кібербулінгу в Instagram та Facebook завжди надсилаються анонімно, і ніхто ніколи не дізнається, що ви повідомили про таку поведінку.
Ви можете повідомити про когось, від кого постраждали ви особисто, або про кривдника, який цькує когось з ваших друзів. Для цього можна скористатися інструментами, доступними безпосередньо в додатку. Більше інформації про те, як повідомити про такі випадки, можна отримати в Довідковому центрі Instagram та в Довідковому центрі Facebook.
Ви також можете розповісти своєму другу про інструмент в Instagram під назвою «Обмежити», за допомогою якого ви можете захистити свій акаунт, при цьому нікого не блокуючи, оскільки деяким людям блокування може здаватися занадто жорстким заходом.
Twitter:
Ми запровадили новий інструмент скарг від свідків. Це означає, що ви можете робити скаргу від імені іншої людини. Тепер це можна зробити і в повідомленнях і приватної інформації, й інформації, за якою не можна визначити особу.
6. Користування Інтернетом дає мені доступ до великої кількості інформації; але це також означає, що я відкритий/а до цькування. Як можна зупинити кібербулінг, не відмовляючись від доступу до Інтернету?
ЮНІСЕФ:
Доступ до Інтернету дає так багато переваг. Однак, як і багато речей у житті, він також створює ризики, від яких потрібно захиститись.
Якщо ви зазнаєте кібербулінгу, ви можете видалити певні програми або залишитись у режимі офлайн на деякий період, щоб дати собі час на відновлення. Але вихід з Інтернету не є довгостроковим рішенням. Ти не зробив/ла нічого поганого, то чому ти маєш опинятися в невигідному становищі? Таке рішення навіть може наводити кривдників на неправильну думку, заохочуючи їх неприйнятну поведінку.
Ми всі хочемо, щоб кібербулінг припинився. Саме тому настільки важливо повідомляти про такі випадки. Але для створення такого середовища в Інтернеті, якого ми хочемо, недостатньо лише закликати тих кривдників, які вже скоюють булінг, припиняти його. Ми маємо задуматися над тим, що ми поширюєте чи говоримо: чи не завдає це шкоди або страждань іншим людям. Ми маємо бути добрими до інших людей в Інтернеті та в реальному житті. Це стосується всіх нас!
Facebook/Instagram:
Для нас важливо, щоб Instagram та Facebook були безпечним та позитивним місцем для самовираження: людям буде комфортно ділитися чимось лише тоді, коли вони почуватимуться в безпеці. Але ми знаємо, що кібербулінг може перешкоджати цьому та створювати негативний досвід. Ось чому ми в Instagram та Facebook ведемо боротьбу з кібербулінгом.
Ми робимо це двома основними способами. По-перше, ми використовуємо технології, щоб людям не відчували і ставали свідками булінгу. Наприклад, люди можуть увімкнути налаштування, яке використовує технологію штучного інтелекту, щоб автоматично фільтрувати та приховувати коментарі, які засмучують або цькують користувачів.
По-друге, ми працюємо над заохоченням позитивної поведінки та взаємодії, надаючи людям інструменти для поліпшення їхнього досвіду користування Facebook та Instagram. Функція «Обмежити» – це інструмент, що надає вам можливість цільового захисту свого акаунту, але при цьому у вас залишається можливість слідкувати за кривдником.
Twitter:
Оскільки ідеями у Twitter діляться сотні мільйонів людей, не дивно, що ми не всі згодні між собою. Це одна з переваг, оскільки ми можемо навчитися шанувати розбіжності та інших учасників дискусій.
Але іноді, коли ви протягом певного часу когось слухали, ви, можливо, більше не хочете їх чути. Їх право висловлювати себе не означає, що ви зобов’язані їх слухати.
7. Як я можу запобігти тому, щоб моя особиста інформація використовувалася для маніпуляцій або приниження мене в соціальних мережах?
Добре подумайте, перш ніж публікувати або ділитися будь-чим в Інтернеті – це може залишитися в Інтернеті назавжди і може бути пізніше використане вам на шкоду. Не вказуйте особисті дані, такі як ваша адреса, номер телефону чи назва/номер вашої школи.
Дізнайтеся про налаштування конфіденційності улюблених додатків у соціальних мережах. Ось декілька дій, які ви можете вжити у більшості з них:
Ви можете вирішити, хто може бачити ваш профіль, надсилати вам повідомлення або коментувати ваші публікації, скоригувавши налаштування конфіденційності вашого облікового запису.
Ви можете повідомляти про образливі коментарі, повідомлення та фотографії та вимагати їх видалення.
Окрім «видалення з друзів», ви можете повністю заблокувати окремих користувачів, щоб вони не могли бачити ваш профіль або надсилати вам повідомлення.
Ви також можете зробити так, щоб коментарі окремих користувачів бачили лише вони самі, не блокуючи їх повністю.
Ви можете видаляти публікації зі свого профілю або ховати їх від певних людей.
У більшості улюблених вами соціальних мереж люди не отримують сповіщення про те, що ви їх заблокували, обмежили або поскаржилися на них.
8. Чи передбачено покарання за кібербулінг?
ЮНІСЕФ:
Більшість шкіл ставляться до булінгу серйозно і вживатимуть заходів проти цього. Якщо ви зазнаєте кібербулінгу з боку інших учнів, повідомте про це в своїй школі.
Люди, які стали жертвами будь-якої форми насильства, включаючи булінг та кібербулінг, мають право на справедливість та притягнення кривдника до відповідальності.
Закони, що забороняють булінг, особливо кібербулінг, є відносно новими і поки що прийняті не в усіх країнах. Ось чому багато країн для протидії кібербулінгу використовують інші відповідні закони, наприклад, законодавство проти домагань.
У країнах, які мають спеціальні закони проти кібербулінгу, поведінка в Інтернеті, яка навмисно викликає серйозні емоційні негаразди, розглядається як злочинна діяльність. У деяких із цих країн жертви кібербулінгу можуть шукати захисту, забороняти спілкування із визначеною особою та вимагати обмеження використання кривдником електронних пристроїв, за допомогою яких він/вона скоює кібербулінг. Таке обмеження може бути тимчасовим чи постійним.
Однак важливо пам’ятати, що покарання – це не завжди найефективніший спосіб змінити поведінку кривдників. Часто краще зосередитись на подоланні шкоди та налагодженні відносин.
Facebook/Instagram:
Ми у Facebook маємо низку Стандартів спільноти, а в Instagram – Настанови спільноти, і ми просимо наших користувачів дотримуватися їх. Якщо ми виявимо контент, який порушує ці правила, як, наприклад, у випадку булінгу чи домагань, ми його видалимо.
Якщо ви вважаєте, що контент видалено неправильно, ви можете оскаржити наші дії. В Instagram ви можете поскаржитися на контент або на видалення акаунту через наш Довідковий центр. У Facebook ви також можете зробити те саме у Довідковому центрі.
9. Як здається, Інтернет-компанії не переймаються проблемою кібербулінгу та онлайн-домагань? Чи несуть вони відповідальність?
Інтернет-компанії все частіше звертають увагу на проблему кібербулінгу.
Багато з них запроваджують способи вирішення цієї проблеми та краще захищають своїх користувачів за допомогою нових інструментів, порад та можливостей повідомляти про порушення їхніх прав в Інтернеті.
Але очевидно, що потрібно робити ще більше. Багато молодих людей щодня зазнають кібербулінгу. Деякі стикаються з крайніми формами насильства в Інтернеті. Деякі в результаті цього скоїли самогубство.
Технологічні компанії несуть відповідальність за захист своїх користувачів, особливо дітей та молоді.
Притягувати їх до відповідальності, коли вони не дотримуються цих обов’язків – наше спільне завдання.
10. Чи є в Інтернеті будь-які інструменти для боротьби з булінгом, якими можуть скористатися діти та молодь?
ЮНІСЕФ:
Кожна соціальна платформа пропонує різні інструменти (див. нижче), які дозволяють вам обмежити тих, хто може коментувати або переглядати ваші публікації чи хто може автоматично ставати вашим другом, а також повідомляти про випадки булінгу. Багато з них передбачають прості кроки для того, щоб заблокувати користувача, припинити отримувати сповіщень від нього/неї або поскаржитися на кібербулінг. Ми радимо вивчити ці інструменти.
Соціальні мережі також надають освітні інструменти та рекомендації дітям, батькам та вчителям, щоб дізнатися про ризики та способи залишатися в безпеці в Інтернеті.
Окрім того, важливу роль у захисту від кібербулінгу можете зіграти ви. Подумайте, де у вашій громаді трапляється кібербулінг, та про способи, якими ви можете допомогти постраждалим: голосніше про це говорити, закликати кривдників припинити кібербулінг, звертатися до дорослих, яким ви довіряєте, або підвищувати обізнаність про цю проблему. Навіть простий акт доброти може змінити дуже багато.
Якщо ви переживаєте за свою безпеку або за щось, що трапилося з вами в Інтернеті, терміново поговоріть з дорослим, якому ви довіряєте. Або зверніться за підтримкою на гарячу лінію допомоги дітям та молоді. На таку лінію можна зателефонувати безкоштовно та поговорити, не називаючи свого імені.
Facebook/Instagram:
11. Ми маємо низку інструментів, які допомагають захистити молодь:
Ви можете вирішити ігнорувати всі повідомлення від кривдника або скористатися нашою функцією «Обмежити» для вибіркового захисту вашого акаунту, причому кривдник про це не дізнається.
Ви можете модерувати коментарі до своїх публікацій.
Ви можете змінити свої налаштування, щоб вам могли надсилати повідомлення лише ті користувачі, за якими ви стежите.
А в Instagram ми надсилаємо вам сповіщення, коли ви збираєтесь опублікувати щось, що може «перетнути межу», та закликаємо вас ще раз подумати, чи варто це публікувати.
Для отримання додаткових порад про те, як захистити себе та інших від кібербулінгу, ознайомтеся з нашими ресурсами у Facebook чи Instagram.
Twitter:
Якщо користувачі в Twitter починають вас дратувати або ображати, ми маємо інструменти, які можуть вам допомогти. Ось перелік таких інструментів з інструкціями щодо їх налаштування. Ці та інші поради наводяться в нашому посібнику «Навчати та навчатися з Twitter»:
«Вимкнути сповіщення» – видалити твіти від певного акаунта з вашої стрічки, при цьому не припиняючи стежити за цим акаунтом та не блокуючи його.
«Заблокувати» – обмежити конкретні акаунти, щоб вони не могли контактувати з вами, бачити твіти та слідкувати за вами.
«Поскаржитися» – подати скаргу про образливу поведінку.
Джерело: https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling
На сайті можна побачити активні посилання на ресурси соціальних мереж для захисту від кібербулінгу.
Мотивація учнів до навчання під час карантину: поради вчителям
Ні для кого не секрет, що далеко не усім дітям подобається вчитися. Перебування вдома на карантині діти сприймають як канікули. Це сприяє розслабленню і бажанню розважатися, та аж ніяк не вчитися. Проте, навіть за таких умов, навчання необхідно продовжувати, щоб потім не виникало суттєвих труднощів у засвоєнні навчального матеріалу.
Чи можна цьому зарадити? Можна! Звісно, змушувати вчитися, розповідаючи про те, що це дуже корисно та колись у майбутньому точно знадобиться – це не завжди дієвий спосіб досягти мети.
Що ж таке мотивація?
Мотивація (з лат. «movere» – «рухати») – це бажання і готовність людини щось робити. Це те, що рухає нас, спонукає виконувати певні завданняі йти до поставленої мети. Як же мотивувати дитину до навчання під час карантину? Ось низка рекомендацій, які можуть стати вам у пригоді.
Як мотивувати своїх учнів? Рекомендації для вчителів:
1. Організуйте чіткий графік проведення уроків (враховуючи школу онлайн та узгодивши графік із колегами, якщо заняття в Zoom тощо).
2. Обирайте та подавайте навчальний матеріал у такому форматі, який точно зацікавить ваших учнів (посилання на відеоуроки, тести, опитувальники на Googl диску тощо).Є можливість і потреба опановувати нові технології, тим самим покращуючи свої навички, вміння.
3. Формуйте завдання чітко, щоб учні розуміли, що і як виконувати.
4. Орієнтуйтеся на реалістичні вимоги. Вони мають бути високими, але не настільки, щоб учні не могли їх виконати, бо це може призвести до втрати інтересу до навчання.
5. Забезпечуйте зворотній зв’язок з учнями. Не забувати хвалити учнів, якщо вони стараються. Навіть просте підбадьорення буде їх стимулювати. Можна просто запитати: «Як в тебе справи? Що нового?»
6. Використовуйте різноманітні прийоми розвитку пізнавальної активності (бесіда, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, використання прийомів критичного мислення, творчих завдань).
7.Не перевантажуйте учнів, враховуйте їхні вікові особливості.
Кілька найбільш ефективних засобів емоційної стимуляції учнів:
1. Покажіть ціннісну значущість досліджуваної дисципліни (особливості використання у повсякденному житті, цікаві факти тощо).
2. Забезпечте реалізацію учнями тенденції до діяльності: навчіть перетворювати цілі «майбутнього» у ряд проблем, задач, завдань, що мають безпосередній стосунок до сьогодення;
3. Заохочуйте самостійність учнів, надаючи їм лише необхідну допомогу;
4. Звертайте увагу і постійно відзначайте високу активність кожного учня, вдалу відповідь, правильний спосіб виконання завдання, оригінальне рішення задач, використання додаткових матеріалів з досліджуваної теми;
5. Чергуйте види діяльності викладача і учнів, використовуйте різноманітні прийоми, методи, форми роботи;
6. Оцінку виконаної роботи варто давати так, щоб вона давала учням упевненості в своїх силах, свідчила про нехай невеликі досягнення в навчальній діяльності й задоволенні пізнавальних потреб, налаштовувала на нову пізнавальну активність;
7. Будуйте з учнями доброзичливі, відкриті, емоційно-насичені відносини у процесі навчання, спрямовані на формування і заохочення відчування себе і іншої особистості, потреби в самоствердженні, самоактуалізації.
8. Надихайте учнів своїм прикладом: якщо вони бачать, як ви захоплені предметом, то й теж зацікавляться. Діліться з ними своїми «лайфхаками» вмотивованості, продуктивності.
Корисні поради для батьків
Поради психолога Світлани Ройз для батьків
1. Дбайте про себе, про свій власний ресурс.Втомлені батьки пропускають дитячі сигнали. Нереалізовані – часто намагаються реалізуватися за рахунок дитини. Будьте впевненими та реалізованими. У будь-якій ситуації повторюйте собі: «Я найкращий батько чи мама для своєї дитини! Я можу припуститися помилки у вихованні, але вона стане директивою тільки у разі постійного повторення. Та навіть тоді все можна зцілити любов’ю».
2. Не кидайтеся на барикаду виховання одразу. Часто буває, що, повертаючись додому, батьки тут-таки беруться дитину виховувати. Важливо розуміти, що діти спершу сприймають емоції, а саму інформацію із затримкою на 7-10 секунд. Тож намагайтеся говорити повільніше. Дитина – це не ви! Не переносьте на неї свої емоцій, думки і життєвий досвід. Не треба покладати на дитину весь тягар дорослого розуміння, співвідносьте його дозу з віком. Пам’ятайте, що перед вами дитина – говоріть повільно й робіть паузи замість того, щоб повторювати одне й те саме, не отримуючи очікуваного відгуку. Якщо вас переповнюють емоції, зробіть кілька глибоких і повільних вдихів-видихів. Це дозволить пригадати наступні поради і втілити їх.
3. Проявляйте свою любов, робіть це щиро. Батькам здається, що дитина від початку впевнена у батьківській любові. Це не так. Погана поведінка – це сигнал про те, що дитина втратила душевну рівновагу, їй чогось бракує. Так діти, яким не вистачає тілесних проявів любові, обіймів, поцілунків, можуть битися або, навпаки, виснути у вас на шиї. Тому показуйте свою любов! Увага потрібна і успіху, і невдачі. Відзначайте кожен найменший дитячий успіх і радійте йому, а не тільки критикуйте за невдачі. Дитина потребує вашої уваги навіть, якщо вона виражається в осуді та повчаннях. Навіть якщо ви не можете негайно висловити своє ставлення до якогось вчинку, дайте дитині зрозуміти, що ви це побачили. Так само помічайте й хороше, даруйте своє схвалення також. Акцентуйте увагу на тому, що вийшло цього разу і на тому, до чого ще треба докласти зусиль.
4. Уникайте порівнянь із собою на кшталт «Ет, я у твої роки…». До певного віку ви – недосяжний ідеал для своєї дитини. Їй до вас нізащо не дотягнутися. Порівнюючи дитину з собою, ви штовхаєте її або до перфекціонізму, або у безвихідь. Хіба ви цього прагнете? Мабуть, просто бажаєте своїй дитині щастя. А для цього їй треба бачити щасливих батьків. Дитина несвідомо тягне на себе всі проблеми родини, відтворює всі невиявлені емоції. Важливо розібратися у собі, знати напевно, що ви сердитеся саме на дитину, а не на свого партнера, співробітника чи шефа. Якщо так сталося, визнайте це, скажіть: «Пробач. Я роздратований, але це не через тебе».
5. Завжди пам’ятайте: ви передаєте дитині те, що маєте самі на цей момент. Свій досвід, стереотипи, те, що передали вам батьки, дідусі, бабусі та ще більш далекі пращури. Ймовірно, це можуть бути й помилкові судження, але кожне – безцінний досвід. Розповідайте дитині про свої помилки і про те, чого вони вас навчили. Помилки – це розвиток, а бездоганність статична і нежива.
6. У вільну хвилинку складіть список рис, які ви бажаєте бачити у своїй дитині, а потім чесно поставте позначки поряд із тими, в яких ви можете бути для неї взірцем. Ви здивуєтесь, дізнавшись, що найбільше вимагаєте від дитини того, чого не маєте самі. Дозвольте собі бути звичайною неідеальною людиною, і вам буде значно легше дозволити цю неідеальність дитині. Ще Лев Толстой казав: «Припиніть виховувати когось і займіться вихованням самого себе». Ніколи не пізно почати зцілювати себе. Що більш вільними та щасливими ви будете, то менше директив захочете давати своїй дитині.
7. Сваріть дитину тільки за порушення тих вимог, які колись були чітко сформульовані. У переважній більшості випадків дитина не капостить, а просто намагається розсунути кордони. Вона росте, і це для неї так само природно, як дихати. Дозвольте їй! Ваше завдання – встановити чіткі і тверді межі. Вони мають бути послідовними і гнучко змінюватися з віком дитини та масштабними трансформаціями в суспільстві. Якщо ви хочете, аби дитина перепрошувала за свої помилки, дайте їй приклад для наслідування і завжди просіть пробачення за свої. Сміливо зізнавайтеся, що чогось не знаєте, і пропонуйте шукати відповіді разом.
8. Дитині дуже важливо належати. Робіть те, що можете на цей момент, тільки не ігноруйте, не женіть геть. Дитина сприймає це як маленьку смерть. Навіть якщо вас обох захопили емоції і ви почули від своєї дитини «Я тебе ненавиджу!» або «Краще б я взагалі не народжувався!», будьте дорослим. Скажіть: «Навіть якщо я зараз здаюся тобі чудовиськом, знай, що я люблю тебе, нікуди тебе не відпущу і нікому не віддам».
9. Пам’ятайте, що в більшості дітей домінує права півкуля мозку. Це означає, що діти передусім сприймають емоції, інтонації, почуття, з якими ви говорите, а ви, навпаки, сконцентровані на змісті. Вам, як більш досвідченому перемовнику, треба вийти зі своєї половини, пройти на половину дитини, відчути її емоції, заспокоїти, і лише потім намагатися щось пояснити. Головне правило тут – що більше збуджується одна сторона перемовин, то більш розслабленою і спокійною має стати інша. Під час конфлікту це непросто, тому не перекладайте це завдання на дитину.
10. Краще підтримайте, ніж оцініть. Наші оцінки та оцінювання взагалі впливає на емоційний стан і подальший розвиток дитини. Уникайте оцінок, щоб дитина спиралася на свої внутрішні відчуття, а не на схвалення оточуючих. Кажіть дитині не те, за що ви її любите, а те, що ви любите в ній.
11. Підтримуйте самостійність. Коли дитина намагається робити щось нове, заохочуйте, будьте поруч, але не робіть це за неї. Ваше головне батьківське завдання – відкрити перед дитиною двері, допомогти розкрити свій потенціал, а не прожити життя за неї.
12. Не приносьте себе в жертву інтересам дитини. Вона це відчуває і носить у собі відчуття провини. Стежте за своїм рівнем щастя, щоб потім у сварці не випалити ненароком: «Я заради тебе, а ти…!». Будьте щасливі! Це найкраще, що ви можете зробити для своєї дитини.
Фабінг
Фабінг – це психологічний термін й означає звичку постійно відволікатися на телефон під час живої розмови. Термін phubbing складається із двох англійських слів: phone – «телефон» і snubbing – «зневажливе ставлення».
Чому люди фаблять
Із книги Вівека Мурті «Самотність. Сила людських стосунків»
Люди прагнуть новинок. Ці новинки дає їм інтернет. Ми натискаємо на одне посилання, потім на інше, і так по колу. Коли люди публікують твіт чи пост, одразу отримують реакції у вигляді коментарів чи лайків. Це змушує їх почуватися потрібними настільки, наче весь світ чекає на їхній допис.
Психологи називають це петлею зворотного зв’язку в інтернеті. Що цікаво, вона використовує ту саму систему винагород у мозку, що й кохання чи дружба. Тому люди витрачають час на смартфон та інтернет, а водночас дають собі виправдання – багатозадачність. Ми переконуємо себе, що можемо бути ефективні одночасно в кількох місцях завдяки онлайну. Але це не так.
Основні ознаки схильності до фабінгу:
• тримання смартфона в руці навіть під час ходьби;
• миттєве хапання смартфона при звукових оповіщеннях, незважаючи на бесіду з людиною;
• побоювання пропустити щось важливе в стрічці новин;
• безпідставне перегортання вже побаченого в мережі;
• під час відпочинку (вечірка, прогулянка) людина більшу частину часу порпається в ґаджеті, а під час їжі не може від нього відірватися.
Тож як боротися із телефонною залежністю? Головна порада — це встановити час, коли ви не будете користуватися телефоном. Наприклад, на прогулянці з друзями з сьомої до дев’ятої. Чи після десятої години вечора, що сприятливо позначиться на вашому сні. Під час прийому їжі не кладіть смартфон на стіл, щоб не було спокуси переглянути новини чи терміново відповісти на повідомлення.
Пам’ятайте, що віртуальне життя не замінить живого спілкування з близькими. Якщо у вас під час розмови з’явилося бажання зробити черговий перегляд стрічки новин, відкладіть, будь ласка, смартфон та приділіть увагу співрозмовнику.
Як зрозуміти, що дитина приймає наркотики
На пристрасть до наркотиків часто вказує поведінка дитини
Що раніше батьки зрозуміють, що дитина в біді, то більше шансів на перемогу над наркотиками.
Підлітковий вік завжди супроводжується несподіваними «сюрпризами»: тут тобі і неприборкане прагнення до незалежності, і знайомство з алкоголем, куріння і т.д., і т.п.
Але найбільше всі батьки у світі бояться, що підліток спробує наркотики. І нерідко ображають своїх дітей необґрунтованими підозрами в найтяжчих гріхах. Або пропускають перші симптоми того, що лихо вже переступило через поріг дому.
Розпізнайте перші, найважливіші прикмети того, що дитина познайомилася з наркотиками.
Наркотики коштують недешево. Тому, якщо фінансові потреби дитини зненацька зросли, а зрозумілого обґрунтування цьому у підлітка немає - треба вжити всіх заходів для того, щоб з'ясувати істину.
Але пам'ятайте, що хлопчикам у підлітковому віці часто потрібні гроші для перших побачень. І підозра у вживанні наркотиків може серйозно ускладнити стосунки між дитиною та батьками. Тому не поспішайте з обвинуваченнями – зберіть якнайбільше фактів.
Наркотики розширюють або звужують зіниці. Зазирніть в очі своїй дитині - якщо для неприродно розширених або звужених зіниць немає інших очевидних причин - настав час бити на сполох.
Наркотики практично не порушують координацію рухів, але змінюють поведінку підлітка: він стає неуважним, дивно-незграбним. Мовлення наркомана часто змазане, з порушеннями логічних ланцюжків.
Наркотики вбивають захоплення дитини. Якщо активний футболіст несподівано втратив інтерес до м'яча і поля, а дівчинку більше не тягне в танцювальні зали - пошукай причину різкої зміни інтересів.
Непередбачуваність емоцій: підліток легко переходить від ейфорії до депресії. Батьки часто пояснюють різку зміну настроїв гормональними бурями в організмі підлітка, пропускаючи дуже важливий симптом біди. Пам'ятайте також, що наркотики роблять дитину агресивною, особливо стосовно членів сім'ї.
Першу дозу найчастіше дають підліткові нові друзі. Тому, відзначивши дивацтва в поведінці підлітка, обов'язково придивіться до його друзів - можливо, відповідь на всі твої сумніви очевидна.
Заборона на наркотики не працює!
Якщо ваші найгірші підозри підтвердилися, не треба влаштовувати скандали з гриманням дверима, погрозами і вмовляннями. Пам'ятайте про те, що ці методи просто не працюють. І, навіть якщо дитина зовсім щиро пообіцяла «зав'язати» - не вірте! Без допомоги фахівців вам уже не обійтися. Пам'ятайте, що пристрасть до наркотиків - це не захоплення, а фізіологічна залежність, подолати яку самостійно практично неможливо.
І ще один нюанс: дитина має бути впевнена в тому, що батьки люблять її навіть зараз. Батьківська любов - це дуже важливе джерело сил для людини, яка вирішила позбутися наркозалежності.
Чому школяр відстає у навчанні?
Дитина може ненавидіти школу, погано поводитися на уроці і нічого не запам'ятовувати ... Неуспішність здатна зіпсувати не тільки його самооцінку, але й спотворити життя, перетворивши в роки навчання в пекло. Тим часом часто причини неуспішності лежать на поверхні, так і усунути їх реально. Розглянемо деякі з них.
1. Відсутність інтересу до навчання. Пам'ятайте: інтерес не можна прищепити силоміць. Спробуйте зрозуміти, що саме стало причиною його втрати і як давно це сталося.
2. Конфлікти з педагогами. Головне - не знижувати авторитет викладача в очах дитини, бути обережним при засудженні його дій. Ще сильніше "опустив" педагога в очах дитини, ви ризикуєте тим, що в нього ваш син або донька вже зовсім нічому не навчиться. Більш того, дитина може звикнути списувати свої власні невдачі на вчителів і надалі.
3. Конфлікти з товаришами по навчанню, з хлопцями у дворі і т. д. Дитина захоплений конфліктом, і він забирає більшу частину його ресурсів, які могли б бути витрачені на навчання. Чим довше це продовжується, тим більше школяр виснажує. Для початку спробуйте поговорити з дитиною. Як профілактика навчіть його прийомам безконфліктного спілкування.
4. Конфлікти з батьками. Перед тим, як звинувачувати дитину, придивіться до себе. Пам'ятайте просту істину: поведінка дітей - це дзеркало нашого до них ставлення.
5. Прогалини в раніше засвоєних знаннях. Це серйозна перешкода на шляху оволодіння новим матеріалом. Порадьте дитині звернутися до раніше вивченого.
6. Невміння організувати свою домашню роботу. Спробуйте допомогти дитині розподіляти час і сили. Нехай спочатку він виконує те завдання, яке викликає у нього найбільші труднощі.
7. Відволікаючі фактори. Комп'ютер, телевізор та інші розваги повинні знати своє місце. Не дозволяйте їх електронним душам занадто довго перебувати в центрі уваги дитини, якщо він тільки не використовує їх для навчання.
8. Небажання працювати (виконувати нудні завдання вчителів, наприклад). Часто лікується ременем. Вірогідний результат: небажання працювати подвоюється. Треба спробувати знайти способи перетворити навчання в процес, що приносить задоволення.
9. Несприятлива обстановка в сім'ї. У вашій родині все добре? Якщо так, то щиро радий. Але все-таки варто подумати над тим, чи варто обговорювати (особливо засуджувати в присутності дитини) невстигаючих дітей з неблагополучних сімей.
10. Відсутність мотивації до навчальної діяльності. Для початку запитайте дитини про те, навіщо вона навчається і спробуйте пояснити, для кого він це робить.
11. Проблеми з розвитком уваги і пам'яті. Почати виправляти можна вже сьогодні. Сподіваюся, легко знайдете відповідні способи. Важко? Чому б не порадитися зі шкільним психологом?
12. Особисті проблеми. "Які там такі проблеми можуть бути в його-то віці. Одні фантазії!". Якщо ви можете погодитися з цим висловлюванням, то, швидше за все, вашій дитині сильно не пощастило - йому важко буде поділитися з вами проблемою, адже вона для вас просто дрібниця, а для нього біда.
13. Дитина не був підготовлений до шкільного навчання. Лікуватися. Можливі ліки: - майстерність педагогів (дефіцитний засіб, в аптеках не продається, та й не в кожній школі є достатня кількість цього чудодійного препарату); - ви самі робите, дитиною (дуже ефективно, але вимагає тимчасових і емоційних витрат).
14. Дитина часто хворіє. Постарайтеся зміцнити його імунітет і не давайте витрачати дорогоцінний час даремно.
15. Недостатній професіоналізм педагога. Компенсується прагненням дитини отримати знання.
Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства
Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства , дотримуйтесь особистого плану безпеки.
1. Запишіть для себе номер телефону міліції. Якщо не знаєте, телефонуйте у довідкову службу або «102». Якщо у вас немає телефону, спробуйте узгодити із сусідами умовний знак для того, щоб вони телефонували в міліцію у випадку необхідності.
2. Коли приїде міліція, детально розкажіть і покажіть їй ваші тілесні ушкодження, а також ті домашні речі, які насильник розбив чи зламав. Якщо ви боїтесь зробити це у присутності партнера, спробуйте поговорити з представниками міліції наодинці.
3. Міліція повинна надати вам інформацію про наявність пиртулку та інших служб соціального захисту у вашому регіоні, скласти протокол, фіксуючий все, що з вами сталося.
4. Якщо вам завдано тілесних ушкоджень, зверніться до невідкладної шкидкої допомоги чи до особистого лікаря. Медичні висновки можуть бути вагомим доказом у кримінальному чи цивільному судочинстві. До того ж, медичні висновки є конфіденційними і не надаються нікому, крім Вас.
5. Продумайте щонайменше 4 місця, куди б ви могли піти, якщо залишити дім. Довірте певну суму грошей, одяг та копії найважливіших документів близьким друзям, родичам або сусідам. Слідкуйте, щоб у вас завжди були дрібні гроші для телефона-автомата або достатня сума на мобільному рахунку. Розробіть і відпрацюйте маршрут втечі з людиною, якій довіряєте. Якщо у вас є діти, ні в якому разі не залишайте їх.
Власне життя та безпека мають бути найголовнішими для вас!
Пам’ятка БАТЬКАМ про БУЛІНГ
Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми по відношенню одне до одного, а саме булінгу.
Булінг (від англійської — хуліган, забіяка, задирака, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу. Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідувань або побиття - не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все налагодиться саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте.
Кілька порад батькам, щодо протидії булінгу:
1.Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.
2.Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані "ябедою", ані "наклепником". Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправити ситуацію.
3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливість - зберіть докази.
4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми агресорами (з батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).
5. На зустрічах - поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним .
6.Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії булінгу.
7.Пам'ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба "виховати" чужу дитину, особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози такі дії можуть нашкодити та ще більше загострити ситуацію.
8.Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.
Пам’ятайте! Ми завжди раді Вам допомогти!
Поради батькам від соціального педагога
1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як всі.
2. Даруйте свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім’ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків та проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Стимулюйте дитину до самостійності в діях і прийнятті рішень.
7. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
8. Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
9. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінить їй вас.
10. Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
11. Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
12. Частіше читайте, і не лише педагогічну літературу, але і художню.
13. Звертайтесь до родин, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
14. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведется жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з нею про нього.
«Як спілкуватися з дитиною»
1. Спілкування на рівних. Рівень очей.
2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
3. Запитувати в дітей поради.
4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
7. Давати посильні доручення - з відомим успіхом.
8. Схвалення взагалі (у цілому).
9. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).
10. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
11. Зустрічати як кращого друга і проводжати.
12. Якщо ви не праві, просіть вибачення.
13. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
14. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).
15. 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
16. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
17. Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.
Рекомендації щодо подолання дитячої агресивності
Однією з основних причин дитячої агресії є сімейне оточення, сімейні ситуації. Тому лише у співпраці з батьками можна досягти позитивних результатів щодо попередження дитячої агресивності та агресії. Тому в роботі з батьками можна використати такі поради для батьків :
1. Поважати і розуміти потребу дитини в самостійності, створити умови для нормального розвитку її активності. Дозволити дитині бути в розумних межах незалежною.
2. Допомогти дитині перебороти ситуацію надмірного незадоволення, яка в багатьох випадках призводить до афективних реакцій. Якщо приступ люті викликаний забороною, то її не треба зразу відміняти. Поясніть дитині , що ви розумієте, чому вона так себе веде, але не відміняйте заборону, якщо вважаєте її розумною, справедливою, корисною.
3. Необхідно навчитися зменшувати інтенсивність і тривалість надмірного незадоволення дітей та обмежувати його наслідки.
4. Допомогти дитині в пошуку шляхів і способів подолання почуття ворожості.
5. Щоб допомогти дитині засвоїти поведінку, характерну для сім’ї, в якій він живе, батькам потрібно встановлювати для дитини межі дозволеного, котрі мають відповідати її віковим особливостям, почуттям у конкретній ситуації та залежати від міри її активності.
6. Насамкінець, основним фактором у запобіганні негативним проявам агресивності є оптимізація стосунків батьків і дітей. Чим стійкіша близькість між дитиною і батьками, тим їй легше перебороти свої ворожі відчуття.
ВІДВЕРТА РОЗМОВА З ДИТИНОЮ ПРО ВІЛ/СНІД
Як пояснити дитині, що серед багатьох хвороб, якими ми хворіємо, є і така страшна, як СНІД? Хоча діти дізнаються про існування СНІДу досить рано, але їх уявлення про цю хворобу схожі скоріше на фільм жахів, ніж на реальні факти. У вас є можливість донести до них більш достовірну інформацію. Зрозуміло, для цього вам доведеться спочатку довідатися подробиці про ВІЛ і СНІД самим.Ось деякі підказки, які допоможуть вам почати розмову:
Почніть розмову.
Зачекайте зручного випадку, щоб поговорити про СНІД з дитиною. Спробуйте прив'язати розмову до того, що дитина чує або бачить, наприклад, до реклами про СНІД. Після того, як ви з дитиною подивіться рекламний ролик, запитайте його: «А ти вже чув про СНІД? Як ти думаєш, що таке СНІД?».Таким чином ви можете з'ясувати, що відомо вашій дитині, і вже далі діяти, виходячи з почутого. Піднесіть факти Подайте чесну, точну інформацію, відповідну віку дитини та її розвитку. Восьмирічному дитині можна сказати: «СНІД - це хвороба, від якої людям буває дуже погано. Її викликає вірус, який називається ВІЛ. Вірус - це маленький мікроб ». Ребенок постарше зможе засвоїти більш детальну інформацію: «Твоє тіло складається з мільярдів клітин. Деякі з клітин, які називаються Т-клітинами, допомагають організму боротися з хворобами і залишатися здоровим. Але якщо в організм людини проникає вірус ВІЛ, він починає вбивати Т-клітини. Через деякий час організм більше не може боротися з хворобами, і така людина захворює на СНІД». Діти 10-12 років вже мають розуміти, як презервативи можуть захистити людей від СНІДу, а також знати, що вірус може передаватися від хворої до здорової людини, коли вони разом користуються шприцами для прийому наркотиків. (Якщо ви вже пояснили своїй дитині, що таке сексуальні відносини, ви можете додати: «Під час сексуальних відносин ***а з тіла чоловіка потрапляє в тіло жінки. Ця ***а може містити ВІЛ». Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, не потрібно піднімати цю тему під час першого оповідання про СНІД. Це не найкраща ідея зв'язати першу інформацію про секс, яку отримає від вас дитина, з такою серйозною хворобою).
Підкоригуйте інформацію, яку отримала дитина.
Дитячі помилки, пов'язані зі СНІДом, можуть бути дуже страшними, тому важливо підкоригувати їх якомога раніше. Уявіть, що ваш восьмирічний дитина одного разу прийшов зі школи в сльозах, тому що він впав на стадіоні і до крові розбив коліно, а інші діти сказали йому, що тепер він заразиться СНІДом. Як батько ви повинні пояснити: «Все в порядку, СНІДу в тебе немає. Не можна заразитися СНІДом через подряпину на коліні. Ти можеш заразитися, якщо рідини твого тіла змішаються з тілесними рідинами людини, яка хвора на СНІД. Тобі це зрозуміло?». Після такої розмови важливо перевірити, що ж дитина запам'ятав з вашої розповіді. Для того щоб дитина, особливо маленький, засвоїв, що таке СНІД, вам доведеться провести з ним не одна розмова. Виховуйте в дитині самоповагу Коли ми часто хвалимо своїх дітей, ставимо перед ними реальні цілі і підтримуємо їх інтереси, ми допомагаємо їм виховувати повагу до себе. А це дуже важливо, оскільки, коли діти задоволені собою, вони з більшою ймовірністю встоять перед спокусою вступити в статевий зв'язок до того, як будуть готові до цього, або спробувати наркотики. Одним словом, вони з меншою ймовірністю будуть демонструвати поведінку, яка може бути небезпечним в плані зараження СНІДом.
Ставте безпеку дитини н
